Ч 2 ст 284 коап

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.

Стаття 284. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Коментар:

Ця стаття встановлює вичерпний перелік постанов, які можуть бути прийняті в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення. Усі питання, необхідні для розгляду справи, та недоліки, які перешкоджають розгляду справи (наприклад, недостатність доказів), вирішуються на етапі підготовки справи до розгляду (див. коментар до ст. 278 КпАП). Тому прийняття будь-яких інших постанов є незаконним.

У справі про адміністративне правопорушення може бути винесено таку постанову:

— про накладення адміністративного стягнення. Таке рішення є свідченням того, ідо особа визнана винною у вчиненні правопорушення. В постанові про адміністративне стягнення обов’язково зазначається, яке саме стягнення накладається на правопорушника. Види адміністративних стягнень надаються у главі 3 КпАП;

— про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 і КпАП (щодо правопорушень, вчинених неповнолітніми від 16 до 18 років). Такими заходами є: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

— про закриття справи. Закриття справи можливе у встановлених законом випадках. По-перше, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження. Усне зауваження виноситься органом (посадовою особою), уповноваженим вирішувати справу, якщо він вирішує звільнити порушника від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

По-друге, прийняття постанови про закриття справи можливе при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу. Передача матеріалів зазначеним суб’єктам можлива, якщо, враховуючи характер вчиненого правопорушення і особу правопорушника, орган (посадова особа), що розглядає справу, вирішить, що доцільніше буде до особи, що вчинила правопорушення, застосувати захід громадського впливу.

По-третє, постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів справи прокурору, органу досудового слідства чи дізнання. Орган (посадова особа) передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання у випадку, коли він при розгляді справи дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину. Правоохоронна практика свідчить, що досягти ідеально диференційованого підходу до розмежування злочину й адміністративного проступку неможливо. Тому законодавством було встановлено, що за наявності у діянні ознак і злочину, і проступку, воно визнається злочином, а винний притягається до більш суворої відповідальності. Саме тому встановлюється обов’язок передати матеріали справи прокурору, органу досудового слідства або дізнання. До того ж постанова про закриття справи надсилається до зазначених органів разом з матеріалами справи. Матеріали справи надсилаються за підслідністю, після чого справа розглядається у кримінально-виконавчому провадженні. По-четверте, у випадку, коли є такі обставини:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фактом кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі, — виноситься постанова про закриття справи. У випадку, коли необхідно перевірити наявність перелічених обставин, розгляд справи відкладається до отримання усіх необхідних даних.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 284. Закриття кримінального провадження

1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження ( необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

2. Кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

3. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

4. Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

5. Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

6. Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

7. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

8. Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

1. Закриття кримінального провадження — це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

2. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

3. Підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподіляти на реабілітуючі та нереабілітуючі.

До реабілітуючих (тобто тих, які повністю знімають з особи підозру) підстав необхідно віднести ті, що вказані в п.п. 1-4 ч. 1 коментованої статті.

До нереабілітуючих (тобто тих, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності) підстав відносяться такі, які вказані в п.п. 5-7 ч. 1 коментованої статті.

4. Частина 2 коментованої статті передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у таких випадках: 1) при звільненні особи від кримінальної відповідальності; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК (див. ст. 340 КПК).

5. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймають постанову, яка складається згідно з ч. 5 ст. 110 КПК. Постанова про закриття кримінального провадження, прийнята слідчим, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Ця постанова, прийнята прокурором, може бути оскаржена заявником, потерпілим,

його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

6. Якщо в конкретному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то слідчий складає постанову про закриття такого провадження з підстав, лише передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 284 КПК.

7. Прокурором складається постанова про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного за будь-яким із пунктів (1-7), передбачених ч. 1 цієї статті.

8. Частина 4 коментованої статті передбачає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

9. У кожному випадку закриття кримінального провадження слідчий зобов’язаний надіслати копію постанови заявнику, потерпілому, прокурору.

10. Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови прокурор має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Крім того, прокурор може скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана ним протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

11. Копію постанови про закриття кримінального провадження прокурор надсилає заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

13. Суд зобов’язаний ухвалити виправдовувальний вирок, якщо обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового розгляду.

14. Судом виноситься ухвала про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК.

15. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження або ухвалення вироку на підставі його звільнення від кримінальної відповідальності, то в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК.

16. Про закриття кримінального провадження ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Пояснення у справі про адміністративне правопорушення

(районний суд за місцем реєстрації)
Адреса: __________________________________

Особа яка притягається до амідін.відповідальності: _________________________________

(прізвище імя по-батькові водія)

ПОЯСНЕННЯ

у справі про адміністративне правопорушення ____________(прізвище ініціали) за протоколом серії ____ № __________ від _____________ в порядку ст. 268 КУпАП

Рухаючись за по дорозі ________________ 6-го січня 2014 року близько 17-00 мене було зупинено працівником ДАІ _____________________________, який припустив, що я нібито порушив правила дорожнього руху 29-го грудня 2013р., а саме не зупинився на вимогу працівника міліції по ______________________ об ________. При цьому доказом нібито порушення є «рапорт». Однак на мої вимоги копію цього рапорту мені не надали і можливістю з ним ознайомитись теж я не мав.

(або інший варіант: Після численних дзвінків на особистий мобільний телефон, вимоги з’явитись в ДАІ, письмове повідомлення про прибуття в ДАІ, я _______________________, прибувши в відділ ДАІ___________ працівник (інспектор) ДАІ______________________________ припустив, що я нібито порушив правила дорожнього руху 29-го грудня 2013р., а саме не зупинився на вимогу працівника міліції по ______________________ об ________. При цьому доказом нібито порушення є «рапорт». Однак на мої вимоги копію цього рапорту мені не надали і можливістю з ним ознайомитись теж я не мав.)

Я відразу ж заперечив припущення висловлене інспектором про нібито порушення правил дорожнього руху так як я, ________________________(прізвище ім’я по-батькові), власник автомобіля __________________ державний номерний знак ___________________ не керував своїм автомобілем в період з 28.12.2013 по 31.12.2013 і відповідно жодних порушень правил дорожнього руху вчинити не міг.

Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху керувати автомобілем може будь-яка особа, яка має право на керування транспортними засобами та реєстраційний документ на автомобіль, тобто окрім власника водієм автомобіля може бути невизначене коло осіб (родичі, друзі, співробітники, інші особи яким я дозволяю керувати моїм автомобілем).

Жодних доказів того, що я в зазначені дні керував транспортним засобом в працівників ДАІ бути не може. Так як в ці дні я перебував в ____________________________, що можуть підтвердити _________________________________ та ________________________________________.

(Або інший варіант: під час руху 29.12.2013р. у мене був увімкнений відео реєстратор, на записі якого чітко видно, що жодний працівник міліції під час руху мене не зупиняв, і, відповідно, жодної вимоги я не міг порушити. Відеозапис мого пересування з 29.12.2013р. – додаток 1 – CD диск. Більше того, в моєму автомобілі під час руху 29.12.2013 в зазначений час перебували _____________________________ та ____________________________________, які можуть підтвердити той факт, що жоден працівник міліції нас не зупиняв (на прохання суду можу надати паспорті дані цих осіб для виклику в суд).

Однак інспектор _______________________________________ не відреагував на жоден з моїх доводів та протиправно оформив протокол від____________серії ____ № ____________, в якому зазначив, що я не виконав вимоги працівника міліції 29.12.2013р.

Лише цей факт є достатнім для винесення постанови про закриття адміністративної справи (п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП) на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП – відсутності складу адміністративного правопорушення. А також є достатнім для винесення окремої ухвали щодо законності таких дій інспектора, який оформив протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, адже в діях обох цих інспекторів є ознаки складу злочину передбаченого статтями 365, 366 Кримінального кодексу України – перевищення влади або службових повноважень та службове підроблення.

Крім цього складення рапортів при вчиненні порушення ПДР не передбачено жодним законом України та підзаконним нормативно правовим актом. Так можливість складення рапорту передбачена лише п.15.8 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111, який передбачає: «При порушенні ПДР (за винятком розділів 8 (крім сигналу регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 розділу 28) водіями оперативних транспортних засобів працівником підрозділу ДПС складається рапорт у якому зазначаються місце, час, марка транспортного засобу, його колір, номерний знак, обставини скоєного порушення ПДР та стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за його вчинення. Рапорт надсилається до відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах за місцем реєстрації такого транспортного засобу. У таких випадках можливе використання спеціальних технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Тобто лише коли порушення вчинюється не звичайним водієм звичайного автомобіля, а водієм оперативного транспортного засобу, зокрема органів внутрішніх справ, СБУ, підрозділів Внутрішніх військ, Міністерства оборони, пожежної безпеки, служби державної охорони та інших можливе складення рапорту. І навіть в цьому випадку потрібно додаткові докази фото і відеозаписів.

Більше того оформлення протоколу не в момент порушення, а на підставі підробленого рапорту є протиправним так як:

1. Згідно ст. 254 КУпАП України та п.4.1 наказу Міністра внутрішніх справ № 77 від 26.02.2009 року «у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник ДАІ МВС складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності«. Тобто працівник ДАІ може скласти протокол лише припинивши адміністративне правопорушення та встановивши особу порушника.

2. Протокол дійсно може бути оформлений після вчинення порушення, однак не на підставі рапорту (так як це не передбачено жодним нормативно-правовим актом), а лише і виключно на підставі належних та допустимих доказів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, такі прилади мають бути в Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху затвердженому Наказом МВС України від 01.03.2010 № 33.

3. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року справа № 1-34/2010 діє принцип обов’язковості доведення вини та презумпція невинуватості.

Пунктом 4.3 цього ж рішення Конституційного суду України передбачено обов’язковість встановлення особи порушника та доведення особистої відповідальності, а також неможливість покладання вини на «власника автомобіля», так Конституційний суд зазначив: «Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУаП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Словосполучення «власник (співвласник) транспортного засобу», означає, що таким власником (співвласником) може бути як фізична, так і юридична особа. Конституційний Суд України виходячи з конституційного принципу індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України), правової доктрини, положень Кодексу (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина) та своєї правової позиції, за якою «суб’єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа» (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001 (v007p710-01 ) у справі про відповідальність юридичних осіб), вважає, що суб’єктом, який підлягає адміністративній відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є фізична особа. « Попри ці законодавчі положення, так звані, рапорти складаються лише щодо власника автомобіля, без встановлення реального водія автомобіля, який нібито не зупинявся на вимогу працівника ДАІ.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, КУпАП та Наказом МВС від 27.03.2009 № 111, Наказом МВС України від 01.03.2010 № 33, наказом МВС № 77 від 26.02.2009, Постанови КМУ від 14 квітня 1997 р. № 341 ПРОШУ:

ВИНЕСТИ ПОСТАНОВУ ПРО ЗАКРИТТЯ СПРАВИ (п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП) НА ПІДСТАВІ п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП – ВІДСУТНОСТІ ПОДІЇ І СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВАООРУШЕННЯ.

  1. Копія відеозапису відео реєстратора – 1 CD диск. (якщо немає, то не додаємо додатків).

_________________ _______________ _____________

Последствия ДТП или как не стать «козлом отпущения»

Не каждый, представ перед судьей в процессе рассмотрения дела об административном правонарушении, догадывается, чем этот процесс может обернуться для него впоследствии. Небольшие (а до недавнего времени просто смешные) штрафы за нарушение Правил дорожного движения способны повлечь за собой огромные выплаты по возмещению вреда, которые присудит затем уже суд гражданский.

Вина, установленная судом в деле об админправонарушении, может рассматриваться другими судами как преюдициальный факт

Что такое преюдициальный факт?

Поспособствуют такому пагубному развитию событий положения ст. 61 ГПК Украины, в которых речь идет о так называемых преюдициальных фактах — нечто установленное одним судом имеет силу для другого суда. В случаях с ДТП это выглядит следующим образом. Вина владельца автомобиля, установленная судом, рассматривающим дело о нарушении Правил дорожного движения, чтобы взыскать с этого владельца административный штраф, как правило рассматривается как уже доказанный факт, как само собой разумеющаяся, когда в гражданском процессе суд станет решать, взыскивать ли с этого владельца сумму в несколько сотен тысяч гривен за поврежденный дорогой автомобиль.

Особенно пикантно выглядит ситуация со ст. 124 КоАП Украины. Ею предусмотрена ответственность за такое нарушение Правил дорожного движения, которое повлекло повреждение имущества. В практике очень часты случаи, когда при столкновении нескольких автомобилей в отношении одного из водителей составляется протокол об админправонарушении, предусмотренном названной статьей (то есть его рассматривают как причинившего вред), в отношении же остальных протокол либо вообще не составляется, либо составляется, но о таком нарушении, которое не повлекло повреждения имущества. Известны случаи, к примеру, не составления в отношении одного из участников столкновения, значительно превысившего скорость, никакого протокола о нарушении на том лишь основании, что никто специальными измерительными приборами такого превышения скорости не зафиксировал. Хотя и для нарушителя, и для инспектора вполне очевидно, исходя из такого обстоятельства, как длина тормозного пути автомобиля, что скорость намного превышала допустимую. Очевидно, но формально не установлено. Подчеркнем, в приведенной ситуации Правила дорожного движения нарушили все участники ДТП, но статью 124 КоАП «приписали» лишь одному из них. Если суд признает его нарушившим эту статью 124 КоАП, то именно к этому участнику ДТП владельцы остальных транспортных средств предъявляют претензии материального характера, дабы восстановить свои поврежденные авто.

Экспертиза вам не светит

Вообще-то для установления причинной связи между действиями водителя и ДТП требуется экспертиза, исследующая механизм образования аварии. А инспектор ГАИ, составляющий протокол о нарушении ст. 124 КоАП, должен иметь доказательства такой причинной связи и изложить их в протоколе. Эта же экспертиза дала бы и ответ на вопрос, чьи действия (кого из водителей, столкнувшихся в ДТП) и в какой мере повлекли повреждение имущества. В случаях, когда последствия столкновения оказываются более тяжелыми, чем повреждение имущества, в рамках, скажем, уголовного процесса, экспертиза подобного рода для определения причины ДТП назначается обязательно.

Но не надейтесь, что составляющий протокол инспектор будет назначать такую экспертизу — то ли по своей инициативе, то ли по вашему требованию. Статьи 245, 246, 273 КоАП истолковываются ГАИ в том духе, что составляющее протокол должностное лицо не наделено соответствующими полномочиями. Видимо работники ГАИ устанавливают наличие причинной связи между нарушением Правил дорожного движения, водителем и возникшим ДТП «на глаз».

Работники ГАИ устанавливают наличие причинной связи между нарушением Правил дорожного движения, водителем и возникшим ДТП «на глаз»

Разрешение вопроса о наличии вины вашей и чужой вслед за протоколом перемещается в суд. Напомним, решение суда в деле об административном правонарушении трудно переоценить. В последующем гражданском процессе вопрос о том, как произошло ДТП, кто из участников и насколько в нем виноват, обычно не рассматривается. В них стоит только вопрос о размере той суммы денег, которую надлежит взыскать с виновного. Статусом же виновного наделяет суд, рассматривающий дело об админправонарушении. Поэтому именно в этом суде лучше добиваться назначения экспертизы механизма образования ДТП. Задача не из легких, если учесть, что подобные экспертизы проводятся государственными экспертными учреждениями в течение длительного времени, а рассмотреть дело в суде необходимо успеть в течение трех (а до недавнего времени двух) месяцев со дня ДТП. Такой срок устанавливает ст. 38 КоАП.

На нарушение сроков рассмотрения дел судьи идут неохотно, так как это является одним из показателей качества их работы. Этот срок наложения административного взыскания может быть использован и другими участниками ДТП. Даже в случае, когда в отношении всех водителей, чьи автомобили столкнулись, составят протокол о нарушении ст. 124 КоАП, то есть действия каждого свяжут с наступившими последствиями, те из водителей, которые смогут затянуть рассмотрение дела в суде на срок более 3-х месяцев, смогут избежать ответственности. 284 статья КоАП со ссылкой на 247-ю, которая предусматривает закрытие дела, в случае окончания срока, предусмотренного ст. 38 КоАП Украины. При таком раскладе возмещать все убытки придется тем, чей судья уложился во временные рамки. Тут следует заметить, что протоколы об административных правонарушениях, составленные на участников одного и того же процесса не рассматриваются в рамках одного судебного процесса. А потому они могут быть рассмотрены в разное время разными судьями, которые могут прийти к разным выводам о том, кто в ДТП виновен.

Когда нужно проявить принципиальность?

Однако вернемся к экспертизе. Не все знают о своем праве ходатайствовать о ее назначении. Таковое наряду с другими правами предусмотрено ст. 268 КоАП Украины. Но, судя по отзывам лиц, привлекаемых к административной ответственности, редко разъясняется судьями в процессе рассмотрения дела. Категория дел об админправонарушениях вообще стоит особняком от других видов судебных процессов. Лишь с недавнего времени стало возможным апелляционное обжалование постановлений судов и решений судов апелляционной инстанции по таким делам (ст. 294 КоАП Украины). До того ст. 287 КоАП Украины содержала положение об окончательности решения суда первой инстанции. Не все знали о возможности подачи жалоб на имя председателей вышестоящих судов на эти решения. Суды первой инстанции не разъясняли этого права. Напротив их постановления о наложении админвзыскания содержали категорическую фразу «обжалованию не подлежит».

Сравнительно недавно при рассмотрении такой категории дел стали вестись протоколы судебных заседаний (по уголовным и гражданским делам они велись всегда). Такие протоколы продолжали оставаться единственным источником информации о том, что происходит при слушании дела, поскольку фиксация судебных слушаний (в отличие от уголовного и гражданского процессов) не предусмотрена КоАП и не проводится. Этим нарушается Конституция Украины, в которой не предусмотрено исключений из основополагающего принципа судопроизводства — полной фиксации судебного процесса техническими средствами (ст. 129 Конституции).

Поэтому не поленитесь проверить текст протокола судебного заседания — в нем, составляемом секретарем и подписываемом им же и судьей, может и не оказаться ходатайства о назначении экспертизы. Для ознакомления с протоколом необходимо подать заявление. Лучше сразу после окончания судебного заседания, ибо в Кодексе об административных правонарушениях не предусмотрен срок, в течение которого протокол должен быть составлен.

Если суд первой инстанции не назначит экспертизу, ее назначения можно добиваться в апелляционном суде, но только в том случае, если видно, что суд первой инстанции необоснованно ее не назначил, несмотря на ваше требование (ч. 7 ст. 294 КоАП Украины). Именно поэтому важно, чтобы в протоколе судебного заседания был зафиксирован факт ходатайства о назначении экспертизы. Кроме того, чтобы не оказаться заложником законодательных и правоприменительных проблем, связанных с производством по делам об админправонарушениях, необходимо четко придерживаться следующих правил.

1. Ни в коем случае не соглашаться с составленным сотрудником ГАИ протоколом о нарушении ст. 124 КоАП. Подобный протокол без выводов экспертов является составленным на основе предположений, а не фактов.

2. При рассмотрении дела в суде следует настаивать на присутствии вашего адвоката, назначении экспертиз, фиксации хода судебного процесса на основании норм Конституции.

3. В случае если Вам известно о том, что работниками ГАИ не составлены протоколы о соответствующих правонарушениях, допущенных иными участниками ДТП, — подавать жалобу в вышестоящие инстанции, а также обращать внимание судов на такой «избирательный» подход указанных лиц на исполнение своих должностных обязанностей.

Следует заметить, что на сегодняшний день суды не выработали единой практики в этом вопросе. Вина лица, установленная судом в деле об админправонарушении, по мнению судей ВСУ (см. материал ЛІГА:ЗАКОН «Еще не бремя»), не является юридическим фактом, а только собственным выводом суда, а потому не считается преюдицией. В связи с этим даже в случае если суд административный признал вас виновным в ДТП, попытаться сменить свой статус с правонарушителя на пострадавшего уже в гражданском процессе можно.

Относиться беспечно к рассмотрению дел об административных правонарушениях не стоит, даже если сумма штрафа весьма незначительна. Постановление суда по такому делу, какое бы наказание оно не влекло, это отнюдь не конечный результат. Действительные проблемы появятся позже. И не думайте, что аппетиты желающих возместить свои убытки за счет тех, кому не повезло в результате действий ГАИ и судов, можно утолить возмещениями, выплачиваемыми страховыми компаниями. В особенности, если ваше авто столкнулось с очень дорогим автомобилем.

Під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності вина особи не встановлюється (№ 448/1231/17 від 13.12.2017)

Фабула судового акту: Статтею 38 КУпАП визначені строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме.я кщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Однак слід зауважити, що КУпАП не визначає того факту, а чи є особа винною у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності? Чи потрібно суду у такому випадку встановлювати вину правопорушеника?

В даному випадку суд закриваючи справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 КУпАП стосовно народного депутата України Тимошенко Ю.В. вказав, що стаття 247 КУпАП , чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності зясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.

Такий висновок судді прямо переплітається з науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, а саме, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Єдиний унікальний номер 448/1231/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2017 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши матеріали справи, що надійшли з окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Дніпро, пр.К.Маркса,26/39, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, народного депутата ВР України,

за ч.2 ст.204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

10.09.2017 р. о 19:55 год. В МАПП «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області, ОСОБА_1 разом із групою осіб здійснила незаконний перетин державного кордону України з ОСОБА_2 в Україну, без дозволу відповідних органів влади, чим порушила вимоги ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний кордон України».

Проаналізувавши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю з таких міркувань.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов’язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету — захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов’язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення суспільної небезпечності (шкідливості) діяння, протиправності, карності, вини особи.

Стаття 247 КУпАП, чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності зясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.

Такий висновок судді прямо переплітається з науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, а саме, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, вчинила адміністративне правопорушення 10.09.2017 року, таким чином, на момент розгляду вказаної справи, закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП.

Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст.247 КУпАП, достатньо встановити — вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства; момент вчинення правопорушення; строк, що сплив з моменту вчинення правопорушення до моменту розгляду справи судом, провадження підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Керуючись п.7 ч.1 ст. 247,ст.ст. 1, 9, 38, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП провадженням закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у звязку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Еще по теме:

  • Расчет пени для юриста Консультация юриста по вопросам расчета пени Пока никто не дал описания тегу Вопросы юристам по расчету пени 310632006900064 огрн Я хочу взять зам. мне прислали договор договор зама. ести ли в нем подводные камни, он составлен […]
  • Купить дом за материнский капитал красноярск Обсуждения ПРОДАЖА ДОМОВ, КВАРТИР.Красноярск и Кр.край. 212 сообщений Дом. Новочернореченский, 130км. от г. Красноярска, в центре поселка,50квм. высокие потолки, 3 комнаты, огород 4 сотки,рядом школа, больница, магазины,высокие […]
  • Уголовный кодекс 1979 года Уголовный кодекс РСФСР от 27 октября 1960 г. (УК РСФСР) (с изменениями и дополнениями) (утратил силу) Уголовный кодекс РСФСР от 27 октября 1960 г. С изменениями и дополнениями от: 25 июля 1962 г., 6 мая, 14 октября 1963 г., 16 января, 3 […]
  • Норма рабочего времени 40 часов в неделю установлена для Портал "Юристъ" - Ваш успех в учебе и работе! Трудовое право Нормальная продолжительность рабочего времени работников на предприятиях, в учреждениях, организациях не может превышать 40 часов в неделю. В настоящее время 40-часовая рабочая […]
  • Сми в законе рф Закон "О СМИ" Закон РФ от 27 декабря 1991 г. N 2124-I"О средствах массовой информации" С изменениями и дополнениями от: 13 января, 6 июня, 19 июля, 27 декабря 1995 г., 2 марта 1998 г., 20 июня, 5 августа 2000 г., 4 августа 2001 г., 21 […]
  • Аванс работа законодательство Зарплатный аванс: выплата и налогообложение 24.03.2017 21143 2 4 Для кого эта статья: для работодателей, которые выплачивают зарплату наемным работникам. Из этой статьи вы узнаете: обязательно ли выплачивать наемным работникам аванс, как […]
  • Мировой суд 16 судебный участок Мировой суд 16 судебный участок Cудебный участок №16 Аппарат мирового судьи Мировой судья Вологодской области Углина Ольга Леонидовна Помощник мирового судьи Матвеева Валентина Александровна Секретарь судебного заседания Солодовникова […]
  • Статья 115 п13 федерального закона Федеральный закон от 7 августа 2001 г. N 115-ФЗ "О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 7 августа 2001 г. N 115-ФЗ"О […]