Англосаксонська система права

Англосаксонська система права

26.3. Англосаксонська правова система

Система англосаксонського (англо-американського) права була створена в Англії після нормандського завоювання. Ця система включає нині правові системи усіх, за деяким винятком, англомовних країн. Загальне право значною мірою вплинуло на становлення і розвиток правових систем країн, що політично були пов’язані з Англією.
Англійське право розвивалося автономним шляхом, зв’язки з континентальною Європою були досить незначними. Рецепція римського права в Європі не торкнулася англійського права.
Загальне для всієї Англії право виникає після захоплення її нормандським герцогом Вільгельмом I Завойовником (1066). У цей період формується централізована судова система, з’являються (у період правління Генріха II) королівські роз’їзні судді, що вирішують справи з виїздом на місця від імені Корони. Спочатку група справ, що відносилась до ведення цих суддів, була обмежена, але поступово вона розширювалася.
Вироблені суддями рішення бралися за основу іншими судовими інстанціями при розгляді аналогічних справ. Так стала складатися єдина система прецедентів, спільна для всієї Англії, що одержала назву “загальне право”.
У рішенні судових спорів брали участь присяжні — вільні громадяни з числа місцевих жителів, що найчастіше не знали прецедентів і актів королів, але добре знали свої звичаї і традиції. Звичаєві норми істотно вплинули на зміст судових рішень.
У XII–XIV ст. система загального права досягла розквіту, але зі зростанням кількості прецедентів у ній стала виявлятися тенденція до консерватизму і формалізації, що в XV ст. підготувало ґрунт для якісно нового етапу її розвитку, пов’язаного з появою “права справедливості” і його протистоянням “загальному” праву. Поступово став складатися особливий порядок апеляції до монарха розглянути справу “по совісті”, “по справедливості”, а не по прецеденту. Така апеляція здійснювалася через лорда-канцлера, що вирішував питання про передачу скарги королю. Незабаром сама функція розгляду справи власне кажучи переходить до лорда-канцлера, і він стає самостійним суддею.
В Англії таким чином склалися дві самостійні системи права: загального прецедентного і “права справедливості”. Останнє поступово зазнало істотних змін і стало правом прецедентним. Після 1875 р. норми загального права і права справедливості стали застосовуватися тими самими суддями і прецеденти права справедливості склали органічну частину єдиного прецедентного права.
Сучасний період розвитку англосаксонського права — період кардинальної правової реформи, суть якої полягає в активізації законодавчої діяльності, уніфікації позовного виробництва, злитті судів загального права і права справедливості. В цей час істотно підвищилася роль законодавчого регулювання, зросло значення закону серед інших джерел права.
В англосаксонському праві існує два види норм: законодавчі і прецедентні. Законодавчі являють собою правила поведінки загального характеру. Прецедентні — певна частина судового рішення по конкретній справі, що містить юридичний висновок у справі й аргументацію, мотивування рішення. Суд “приміряє” конкретний випадок не до вже готової норми, а до випадку, який мав місце раніше, і встановлює їх подібність, після чого приймає рішення.
Найважливішим джерелом англосаксонського права є судовий прецедент. Саме він тривалий час був головною формою вираження і закріплення англійського права. Прецеденти створюються в Англії тільки вищими судовими інстанціями: Палатою лордів, Судовим комітетом Таємної ради, Апеляційним судом і Високим судом. Англійське правило прецеденту гласить: вирішувати так, як було вирішено раніше. Воно має імперативний характер, тобто кожна судова інстанція зобов’язана слідувати прецедентам, виробленим вищестоящим судом, а також створеним нею самою.
Іншим джерелом англосаксонського права є закон (статут). Він з’явився набагато пізніше прецеденту, але поступово набув важливого значення у правовому регулюванні суспільних відносин. Статут має певний пріоритет перед прецедентом, може скасувати його. Однак це не означає, що прецедент похідний від закону. Своєрідність англосаксонського права полягає в тому, що закон реалізується не самостійно, а через прецеденти, за їх допомогою.
Давнім джерелом англосаксонського права є звичай. Присяжні засідателі, порівняно з професійними суддями, не мали тих знань про норми раніше прийнятих судових рішень, що були необхідні для точної юридичної кваліфікації вчинків. Для них орієнтиром вис
тупали ті традиції, звичаї, норми поведінки, що склалися в Англії й окремих графствах. З урахуванням цих норм і вироблялася загальна думка, позиція присяжних по конкретній справі.
Чимало питань парламентської процедури, взаємин вищих державних посадових осіб, ритуально-етичні норми поводження монарха, членів його родини також регулюються за допомогою звичаю.
Особливе місце серед джерел англосаксонського права займає юридична доктрина (наука). Якщо в романо-германській правовій системі вона не є самостійною формою вираження і закріплення юридичних норм (хоча і відіграє в ній значну роль), то в англосаксонському праві деякі літературні джерела мають широке визнання і використовуються при вирішенні конкретних справ. До таких джерел відносяться стародавні посібники із загального права, написані найавторитетнішими англійськими юристами, найчастіше суддями.
Структура англосаксонського права відрізняється від романо-германського. В англійському праві немає класичного розподілу на публічне і приватне. Замість цього історично склався його поділ на загальне право і право справедливості. Таке розходження в структурному розподілі романо-германської і англосаксонської правових систем має закономірний характер, обумовлений тим, що одна виникає раціональним шляхом, інша — еволюційним, шляхом історичного генезису, поступового юридичного оформлення відносин, що склалися. Звідси розходження в структурі романо-германського й англосаксонського права полягають у різних підставах їхньої побудови, а отже, у різній логіці їхнього розвитку.
В англосаксонському праві відсутній чіткий поділ норм за галузями права, англосаксонське право не кодифіковане.
Правова система США суттєво відрізняється від англійської, що обумовлено різноманітними політичними, економічними, національно-культурними та іншими чинни ками.

Теорія держави і права

Академічний курс

Київ
Юрінком Інтер
2006

Англосаксонська правова сім’я (система загального права)

Ця система як система загального права (common law) являє собою сукупність національних правових систем, які мають загальні риси, що проявляються у єдності закономірностей і тенденцій на основі норми, сформульованої суддями у судовому прецеденті, який є основним джерелом (формою) права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у превалюванні процесуального права над матеріальним.

Ця сім’я, що сформувалася багато віків тому в Англії, є найбільш розповсюджеою у світі. Від інших правових сімей вона відрізняється тим, що як основне джерело права в ній визнається судовий прецедент. Суди не тільки застосовують, а й створюють норми права у процесі вибору відповідного прецеденту, його тлумачення, прийняття або неприйняття під приводом значних розбіжностей обставин справи, яка розглядається від тієї, що розглядалася раніше; суд у цілому і судді, зокрема, мають значну свободу. Визначення прецеденту джерелом права означає, що суд здійснює не тільки юридичну функцію (вирішення конфліктів на основі права), а й правотворчість. У силу таких обставин загальне право досить часто називають «судовим правом». Ще однією особливістю є відсутність у англійській правовій сім’ї чітко вираженого (порівняно з континентальним правом) поділу на галузі права. Норми загального права спрямовані перш за все на вирішення проблем, а не на формулювання загального правила поведінки як орієнтира на майбутнє. Характерне також традиційне перебільшення ролі процесуального права порівняно з іншими галузями права.

Для цієї правової сім’ї характерний поділ права на загальне право та право справедливості.

Вчені-компаративісти, досліджуючи сім’ю загального права, приділяють першочергове значення англійському праву як ідеологічній базі всієї правової сім’ї, об’єктивно оцінюють високу питому вагу американського права і ступінь впливу на нього й інших національні законодавства концепції загального права.

В силу історичних й інших умов англійське право завжди займало і продовжує займати центральне домінуюче місце в англосаксонській правовій сім’ї. В історії його розвитку дослідники, як правило, розрізняють чотири періоди.

Перший період, який називають англосаксонським, розпочинається з норманського завоювання Англії у 1066 р. Йому притаманна наявність численних законів і звичаїв варварських племен германського походження (саксів, англів, ют тощо), що мешкали у цей період в Англії. У країні не було загального права, діяли не пов’язані між собою у єдину систему локальні звичаї.

Другий період у розвиткові англійського права визначають часом з 1066 по 1485 pp. (до встановлення династії Тюдорів). У цей час поступово долається домінуюча роль місцевих звичаїв і відбувається становлення загального права. Цей період справив великий вплив на всі наступні періоди розвитку правової системи Англії.

Третій період розвитку тривав з 1485 по 1832 pp. і вважається періодом розквіту загального права в Англії. Його особливістю слід вважати те, що в силу ряду причин система загального права в Англії співіснувала з правом справедливості.

Четвертий період визначається з 1832 р. і існує до цього часу. Поступово здійснюється значна трансформація як державного механізму, так і правової системи Англії. Значних змін зазнала судова система, яка зрівняла всі англійські суди у правах. Вони одержали можливість застосовувати як норми загального права, так і норми справедливості. Проте, як вважають правознавці, подібні реформи не позбавили англійське право його традиційних рис.

У наш час в якості найважливіших джерел англійського права залишаються судові прецеденти. Поряд з тим, з кінця XIX ст. все більшого значення набувають парламентські статути — законодавчі акти, що приймаються британським парламентом.

Протягом XX ст. серед джерел права зростає роль делегованого законодавства, особливо у сфері освіти, медичного обслуговування, соціального страхування тощо.

Поряд з англійським правом у англосаксонській правовій сім’ї особливо виділяється також американське право — правова система США. Вона почала формуватися ще в XVII— XVIII ст. в умовах світового колоніалізму і зберегла свої первинні особливості до цього часу.

Особливий вплив на процес становлення і формування правової системи США справило англійське право. Проте на правові системи окремих штатів безумовно впливали іспанська, французька правові системи тощо. Зазнавши впливу англійського права, правова система США залишалася цілком самостійною у правовому відношенні, хоч за своєю структурою суттєво не відрізняється від права Англії. Вона також поділяється на загальне право і право справедливості, тут також формується судова практика у вигляді прецедентів. Джерелами права є судові прецеденти, закони, правові доктрини, розроблені окремими суддями і судовими корпораціями. Велике значення має інститут присяжних.

Серед інших особливостей правової системи США слід виділити і її федеральний характер. На території США фактично діє 51 система права. Серед інших особливостей необхідно вказати на більшу роль, що у ній відіграє законодавство порівняно з англійською правовою системою, більшу «кодифікованість», меншу роль судової практики.

Англосаксонська правова система

ГЛАВА 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ англосаксонській правовій системі

.1 Історія виникнення англосаксонської правової сім’ї

1.2Етапи розвитку англосаксонської правової сім’ї

ГЛАВА 2. ОСОБЛИВОСТІ англосаксонської системи права

.1 Етапи та особливості англосаксонської системи права

.2 Характеристика основних рис англосаксонської системи права

ГЛАВА 3. Відмінна риса ПРАВОВИХ СИСТЕМ ДЕРЖАВ ЯК ПРЕДСТАВНИКІВ англосаксонській правовій системі

Список використаних джерел

Англосаксонська правова сім’я найбільш поширена у світі правових сімей. Нею охоплюється територія таких держав, як Англія, США, Канада, Австралія, Північна Ірландія, Нова Зеландія, та багатьох інших. Майже третя частина населення земної кулі в цей час живе по принципах, споконвічно закладеним в дану правову родину й, особливо, в її ядро ??- англійське право.

Англосаксонську правову сім’ю часто називають ще родиною загального права (common law). Від інших правових родин вона відрізняється насамперед тим, що в якості основного джерела права в ній визнається судовий прецедент. Згідно з існуючими правилами суд при рішенні якого б то не було питання є формально зв’язаним рішенням з аналогічного питання, винесеним вищестоящим судом або судом тієї ж інстанції. Однак фактично в процесі вибору відповідного прецеденту, його тлумачення, прийняття або неприйняття під приводом значної відмінності обставин знову розглянутої справи від раніше розглянутого і став прецедентом суд в цілому і окремі судді мають значну свободою. Визнання прецеденту джерелом права дає можливість суду фактично творити право.

Мета даної курсової роботи — дослідити англосаксонську правову систему.

У процесі досягнення певної мети в курсовій роботі поставлені такі завдання:

· дослідити історію виникнення англосаксонської правової сім’ї;

· визначити основні етапи розвитку англосаксонської правової сім’ї;

· вивчити етапи та особливості англосаксонської системи права;

· проаналізувати характеристика основних рис англосаксонської системи права;

· розглянути відмінні риси правових систем держав як представників англосаксонської правової системи.

Методологія та методика дослідження. Дослідження грунтується на концептуальних положеннях філософії, соціології, загальної теорії держави і права. Крім того, при проведенні дослідження були використані наступні приватно-наукові методи: формально-юридичний, історико-правовий, системно-структурний, метод порівняльного правознавства та інші методи наукового дослідження.

При написанні даної курсової роботи були використані праці вчених-правознавців спеціалізуються в даній області, таких як Нерсесянц В.С., Венгеров А.Б., Борисов Г.А., Абдулаєв М.І. та ін

Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини складаються в англосаксонській правовій системі.

Предметом дослідження курсової роботи є англосаксонська правова система, як одна з основних правових систем сучасного світу.

Англосаксонська правова система

Англосаксонська правова система є найбільш поширеною в сучасному світі. Цю правову сім’ю також називають сім’єю загального права. До її складу входять правові системи таких країн, як Англія, Північна Ірландія, Нова Зеландія і багато інших. Близько 1/3 населення Земної кулі проживає в країнах англосаксонської правової системи, що отримала таке широке поширення в певній мірі в зв’язку з колоніальним минулим Великобританії.

Принципова відмінність англосаксонської правової системи в тому, що головним джерелом права в ній є норма, сформульована суддями, правове регулювання будується на юридичній практиці, судових прецедентах. Такий підхід робить норми права більш гнучкими і менш абстрактними, ніж норми права романо-германської системи, надає праву велику казуистичность і меншу визначеність.

В англосаксонській правовій системі відсутній розподіл права на приватне і публічне, немає кодексів європейського типу. Галузі права виражені не настільки чітко, як у континентальних правових системах.

Є особливості і в підготовці та кваліфікації юристів в даній правовій сім’ї. Якщо в романо-германської правової сім’ї правосуддя завжди здійснювалося суддями з університетським юридичною освітою, то в англосаксонської сім’ї судді набували свою кваліфікацію, працюючи адвокатами і вивчаючи практику судочинства. Університетський диплом, а також професійні іспити лише недавно стали важливою передумовою для того, щоб стати адвокатом або суддею.

Іншою відмітною ознакою цієї сім’ї служить орієнтація норм англосаксонського права на дозвіл одній, окремо взятій проблеми замість вироблення загального правила поведінки, покликаного врегулювати майбутні подібні ситуації.

В англосаксонській правовій сім’ї розрізняють дві відокремлені групи: англійського права і права США.

Розглянемо особливості англійського права. Серед джерел права провідне місце належить судовій практиці. Другим за значенням джерелом права є закон, його роль поступово зростає. Однак в силу історичних особливостей значення закону в структурі англійської вдачі не йде ні в яке порівняння з роллю законодавства і кодексів в країнах континентального права. Звичай, доктрина і розум також стоять в ряду джерел права, хоча їх значення і не таке велике.

Судова влада Англії за обсягом повноважень не поступається законодавчої і виконавчої влади. Вищі суди беруть участь у створенні загального права і права справедливості; їм належить істотна роль в утвердженні прав і свобод; в їх компетенції знаходяться будь-які суперечки; вони самі регламентують порядок своєї роботи; вищі інстанції має право віддавати з певних питань накази адміністрації, а також засуджувати до тюремного ув’язнення за неповагу до суду. Головним джерелом англійського права продовжує залишатися судовий прецедент — рішення однієї з вищих судових інстанцій, що має обов’язкову силу як для них самих, так і для нижчих судових інстанцій. Один з головних принципів судового прецеденту полягає в тому, що подібні справи вирішуються за аналогією.

Прецедентне право поєднується зі статутним (що включає в себе закони — статути), значення якого зростає. Англійський суд має широкі можливості розсуду щодо законів. Акти делегованого законодавства і акти виконавчої влади можуть скасовуватися судом.

Щорічно англійським парламентом видається 80 законів, підсумки його законотворчості складають 50 томів. Англійське законодавство відрізняється казуистичностью, зумовленої впливом судової практики. Англія не має писаної конституції. Її замінюють законодавчі акти, видані найстарішим в світі парламентом, якому понад 700 років. Контроль за ним здійснюється виключно громадською думкою, які мають реальне значення в англійській практиці, а також через дотримання права європейського співтовариства, що має пріоритет над звичайним правом.

Зростання ролі законодавства безпосередньо означає втрати своїх позицій судовим прецедентом. Ряд інститутів безпосередньо регулюється прецедентним правом (деякі договори, відповідальність внаслідок порушених зобов’язань та інші цивільні правопорушення). Крім того, в силу історично сформованих особливостей англійської правової системи будь-які новоприйняті закони взагалі не можуть функціонувати без безлічі супутніх судових прецедентів.

У XXI ст. різко зросла роль делегованого законотворення, тобто видання законодавчих актів органами виконавчої влади.

Правовий звичай в Англії має другорядне значення в порівнянні з іншими джерелами права. Звичайне право існувало ще до виникнення загального права. Застосування звичаю має обмежений характер. Згідно із законом 1265 р підлягає застосуванню виключно старовинний звичай (виник до 1189 г.). Це обмеження стосується тільки місцевих звичаїв, для застосування яких слід довести давність його виникнення. У торговельній сфері звичаї застосовуються вільно, навіть з’являються нові звичаї. У суспільному житті велика роль звичаїв, особливо конституційних, які заповнюють відсутність відповідних положень законів.

З плином часу англійське право поширилося далеко за межі самої Англії. У процесі поширення воно змінювалося завдяки особливим умовам тих країн, якими сприймалося. Ступінь зміни була різною і залежала, перш за все, від міцності зв’язків між конкретною країною і Великобританією, від специфіки географічних умов, а також від особливостей і впливу місцевих цивілізацій.

Структура права США, хоча в цілому аналогічна англійської, має досить велике число специфічних рис. Найсуттєвіші відмінності виникають завдяки зовсім іншим державним устроєм США, внаслідок якого всередині американської правової системи існує федеральне право і право штатів, в той час як англійським правом це поділ абсолютно незнайоме.

Англосаксонська система права

Система права, що сформувалася в Англії (англосаксонська), відрізняється від романо-германського права (Німеччина, Франція та ін.) відсутністю кодифікації. Тут суди при ухваленні рішення керуються не кодексами, а вже ухваленими раніше судовими рішеннями з аналогічних справ — прецедентами. Таке право називається прецедентним правом. Феодальне право Англії формувалося під впливом таких чинників:

1) острівне становище держави, що послаблювало вплив римського права;

2) нормандське завоювання XI століття, у перебігу якого утвердилася сильна королівська влада і вища юрисдикція короля відносно своїх підданих;

3) збереження наступності в англійському праві від англосаксонських звичаїв до загального права.

Історично першими джерелами англійського права були місцеві правові звичаї, засновані на системі кругової підтримки. Ними керувалися місцеві общинні суди. Включно до XIV століття звичаї були пріоритетними джерелами права, і в королівських судах обвинувачувані могли на них посилатися. Звичаєве право було покладено в основу перших правових збірників англосаксонських королів VI-XI століть -«Правди Етельберта», «Правди Альфреда», «Законів Кнута». Для них характерні система штрафів (у тому числі за вбивство), вплив християнства на правові норми, виділення злочинів проти короля і церкви.

У XII столітті утворюється система загальнодержавних королівських судів, формується загальне право для всієї держави. В його основі — уявлення про вищу юрисдикцію короля стосовно своїх підданих. Роз’їзні королівські суди (асизи) розглядали позови вільного населення у «позовах корони», тобто ті, які становили інтерес з точки зору казни (феодальні права монарха, порушення королівського миру, зловживання посадових осіб). Королівські суди разом з шерифами проводили розслідування. Потім Велике (обвинувачувальне) журі з 23 присяжних засідателів виносило обвинувачення проти конкретної особи. Королівський суд за участю Малого журі з двох присяжних засідателів розглядав справу по суті і виносив вирок. З Королівської ради виділилися три найвищі суди загального права — Суд казначейства (фінансові суперечки), Суд загальних позовів (цивільні справи), Суд королівської лави (апеляційна і наглядова інстанції для нижчих судів).

Основним джерелом загального права стають судові прецеденти — рішення судів з конкретної справи, яким надавалася обов’язкова сила, і в подальшому вони застосовувалися в аналогічних справах. Доктрина судового прецеденту надавала йому обов’язковості, тобто пов’язувала діяльність судів попередніми судовими рішеннями. Обов’язковими для всіх судів визнавалися рішення Палати лордів — найвищого суду королівства. Рішення вищих судів є обов’язковими для нижчих і від імені корони рекомендуються для наступної юстиції. Судові протоколи оприлюднювалися у «Сувоях позовів».

Загальне право розвивалося також за допомогою наказів королівської канцелярії. Вони видавалися з приводу кожної конкретної справи і містили заяву потерпілої сторони, вимоги до кривдника відповісти на скаргу і вказівку шерифу усунути порушення права. З XIII століття стали видаватися реєстри наказів — своєрідні довідники. Накопичення королівських наказів і судової практики призвело до появи ще одного джерела англійського прецедентного права — трактатів англійських правників. Вони містили коментарі до судової практики, систематизований виклад норм загального права. З часом в англійських судах склалася практика посилання на твори видатних правників для підкріплення аргументації.

Особливістю англійського права було те, що рано склалося королівське законодавство — статутне право. У той же час законодавство мало характер другорядного відносно судового прецеденту джерела права. Королівські асизи, хартії, статути визначали основні принципи, форму та зміст загального права.

Поряд із загальним правом Англії формується також «право справедливості». Воно складається у Середні віки як форма здійснення королівської «милості», королівського правосуддя. Причини його появи 320 пов’язані з формалізмом, негнучкістю, повільністю і дороговизною загального права, яке не допускало свободи дій. З розвитком цивільного права стали з’являтися нові категорії справ, які не користувалися судовим захистом у судах загального права. Засоби захисту в загальному праві не оскаржувалися: досить було позивачеві знайти наказ, який відповідав його справі, і він одержував право на судовий захист. Відсутність же належної форми позову, недодержання формальних процедур могли позбавити постраждалого засобів правового захисту навіть усупереч вимогам справедливості, тому кількість звернень до короля зростала.

У 1474 р. було створено Суд канцлера для вирішення справ «за справедливістю» і «за совістю». Він розглядав скарги на відмови в судовому захисті або на несправедливе видання наказу із загального права. Суд канцлера не був пов’язаний формальними процедурами і міг створювати нові правила та засоби захисту, виходячи з розуміння справедливості.

Основні принципи права справедливості:

1) справедливість означає рівність сторін;

2) не допускається посилання на закон для досягнення несправедливої мети;

3) «право справедливості» доповнює загальне право, а не скасовує його (у XVII столітті королівським указом встановлювалося пріоритетне значення норм «права справедливості» над загальним правом);

4) у разі колізій прав захищаються ті права, які в часі виникли раніше.

Судам справедливості були підсудні справи у сферах зобов’язального права (загальне право не розглядало суперечки з приводу договорів між приватними особами), права власності (оренда, довірена власність, довічне володіння), договірного права (усні договори не підлягали судовому захисту в загальному праві).

Нові процесуальні форми «права справедливості» засновувалися на поданні петиції з викладом обставин справи. Відповідач мав скласти відповідь на твердження петиції під клятвою (початок писемного опитування сторін). У разі необхідності надавалися письмові свідчення свідків. Після аргументації сторін канцлер видавав наказ від власного імені. Він міг бути оскарженим у Палаті лордів. Канцлер мав права, які дозволяли йому примусити сторони до виконання своїх рішень (видати наказ щодо виклику відповідача до суду під загрозою штрафу). Суд канцлера міг у сумарному порядку (одноособово) покарати винних у корупції.

Англосаксонську систему права, крім Англії, було прийнято в англійських колоніях, потім — у країнах Британської Співдружності.

Еще по теме:

  • Внесение изменений в обязанности Какова процедура (пошаговая) внесения изменений в должностную инструкцию работника с его согласия? Речь идет о дополнении должностной инструкции новыми трудовыми обязанностями, ранее в ней не отраженными. Должностная инструкция является […]
  • Подать на развод минский район Суд Минского района (220028, г.Минск, ул.Маяковского, 119А) РЕЖИМ РАБОТЫ СУДА МИНСКОГО РАЙОНА Время работы суда Минского района с 09.00 часов до 18.00 часов, обед с 13.00 до 14.00 часов. Прием граждан по организационным вопросам и […]
  • Коап ст 1918 Статья 15.18 КоАП РФ. Незаконные операции с эмиссионными ценными бумагами Новая редакция Ст. 15.18 КоАП РФ Совершение профессиональным участником рынка ценных бумаг операций, связанных с переходом прав на эмиссионные ценные бумаги, до […]
  • Статья 20 федеральный закон о ветеранах Статья 20 федеральный закон о ветеранах Статья 20. Меры социальной поддержки лиц, проработавших в тылу в период с 22 июня 1941 года по 9 мая 1945 года не менее шести месяцев, исключая период работы на временно оккупированных территориях […]
  • Карта юрист Каким бывает юрист: (определения приводятся в именительном падеже) Делаем Карту слов лучше вместе Привет! Меня зовут Лампобот, я компьютерная программа, которая помогает делать Карту слов. Я отлично умею считать, но пока плохо понимаю, […]
  • Уголовный кодекс украины перевод Уголовный кодекс Украины Общая часть Раздел I Общие положения Раздел Раздел II ЗАКОН ОБ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ Раздел III ПРЕСТУПЛЕНИЕ, ЕГО ВИДЫ И СТАДИИ Раздел IV ЛИЦО, ПОДЛЕЖИТ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ (СУБЪЕКТ ПРЕСТУПЛЕНИЯ) Раздел […]
  • Закон о милиции в беларусь Закон Республики Беларусь от 29.06.1998 №172-З "О внесении изменений и дополнений в Закон Республики Беларусь "О милиции" (Документ утратил силу) (Текст правового акта с изменениями и дополнениями на 1 января 2014 года) Документ […]
  • Адрес в пскове мировой суд Адрес в пскове мировой суд Псковский городской суд Псковской области Проводится ежедневно (кроме выходных и праздничных дней) помощниками судей в кабинете 10 (1 этаж) в течение всего рабочего дня 180014, д. 79, ул. Николая […]